Коли я сьогодні запалю у вікні свічку, то довго дивитимуся на її полум'я. І мені здаватиметься, що мій народ - як це полум'я. Багато століть він змушений пригинатися під чужими вітрами, і коли здається, ніби це полум'я от-от згасне, воно відроджується з новою силою. Цей вогонь горітиме, доки ми зберігаємо його у своєму серці. Бо ми всі - маленькі жаринки цього великого вогню.
Особисто для мене, свічка у вікні 28 листопада - це не лише свічка пам'яті і скорботи, це - ще й свічка непокори і спротиву тим, хто ненавидить мою країну, хто не визнає її трагедій і хто волів би бачити її покірною і переможеною.
А потім я вдивлятимусь у інші вікна, виглядаючи інших... нескорених...
Комментариев нет:
Отправить комментарий